Усе почалося із сумки, яка була не такою, як я її уявляла. Понад три роки тому я взяла до рук прості намистини й уперше спробувала перетворити їх на сумку.
Перша сумка була м’якою, без чіткої форми, майже як невеликий шматок тканини. Я працювала над нею дуже багато, але це було не те, що я уявляла. Зрештою я її розпустила.
І почала знову.
Довгий час я пробувала, помилялася, змінювала й відкладала свої роботи, щоб потім до них повернутися. Щоразу я намагалася зрозуміти, як перетворити ці маленькі намистини на щось, що справді мало б форму сумки.
А потім, минулого року, я вирішила спробувати по-справжньому. Так народилася моя перша чорна сумка. Вона була простою, класичною, але, побачивши її завершеною, я відчула щось зовсім нове: «Я зробила її сама».
І, можливо, саме тоді я зрозуміла, що не просто переплітаю намистини. Я створюю те, чого раніше не існувало. Сьогодні найбільше я все ще люблю те саме відчуття: починати з безлічі маленьких намистин, не знаючи точно, куди вони мене приведуть, і після годин роботи нарешті бачити, як набуває форми те, що існує лише тому, що я його уявила й створила власними руками.
Так народилася Adelèlle. З першої недосконалої спроби, з багатьох помилок, із цікавості та бажання не припиняти пробувати.
Назва походить від поєднання Adel — частини мого імені, Аделіна, — і Belle, що французькою означає «красива». Так народилася Adelèlle: нитка за ниткою.
